Нещодавнє падіння цін на нафту
призвело до того, що російська нафта марки Urals опустилася нижче за цінове обмеження в 60 доларів, встановленого минулого року на міжнародні поставки країнами «Великої сімки» - G7.
З моменту запровадження обмеження більшу частину часу російська нафта торгувалася понад 60 доларів.
Незважаючи на запевнення, що обмеження позбавляють Росію життєво важливих доходів, це не так. Оскільки нафта є надто важливим товаром, як показала практика, завжди є спосіб доставити російську нафту від продавця до покупця, навіть якщо продавець піддається суворим санкціям.
Колишній торговий редактор Алан Бітті та оглядач FT у нещодавній колонці про санкції зазначив, що уряди не можуть забезпечити достатній контроль над глобальним попитом, щоб задушити торгівлю. Ланцюжки поставок виявилися досить гнучкими, іноді навіть протизаконними, і кінцеві користувачі знайшли альтернативи.
І як показав сумнівний успіх санкцій США щодо Ірану та Венесуели, а тепер навіть ширші санкції Заходу проти Росії, санкції рідко досягають тих цілей, задля досягнення яких вони були запроваджені. Зміни режиму не відбулося ні у Венесуелі, ні в Ірані, заради чого було введено санкції. А нафта продовжувала надходити з усіх санкціонованих країн.